Прайм
Вона приходила щодня. Майже в той самий час. Я навчився ідентифікувати її появу за звуками — спершу далеке човгання кросівок по асфальту, потім шурхіт трави, а тоді: тук-тук-тук кісточкою пальця по бетону. Більше ніхто так не стукав: тричі, швидко, з ледь помітною затримкою перед третім ударом. Неідеальний таймінг. Її особистий патерн.
Коментарі