Я з родиною живу в Борре. Це невелике селище на Півночі, коло стародавнього лісу. Тут зими тривають довгі місяці, а літо швидко минає. Щороку, на свято Йоль ми вшановуємо богів та духів. Вітаємо пришестя доброго Пана — Короля Сонце, що дарує нам врожай, оберігає отару від морозів, захищає мисливців від вовків.
Найдовша ніч минала, і за зимою завжди приходило літо. Та хтось з віщунів помітив, що літо стає дедалі холоднішим, а ночі — довшають. В лісах тепер небезпечно полювати, бо там з’явилися чудовиська.
Я з родиною жила в Борре, мріяла стати дівою щита чи вельвою. Доки на свято Йоль до нас не завітало Дике Полювання. Альви, тролі, йотуни та драуґри виявилися справжніми. Вони вкрали дітей Борре та моїх рідних.
Кажуть, що Вік Вовка настає. Що Сутінки вже почалися. Що Дерево Межі гине. І єдиний, хто може врятувати Дев'ять світів, — це Король Місяць, володар Ніфльгейму, убитий чи зачаклований лихим Снеуром. А знайти й розчаклувати Короля Місяця здатна лише Дитина Дванадцятої Ночі.