А ви знали, що вікінги були страшенними чепурунами? Під час своїх досліджень для Норд я читала фрагмент саги, де дружина мила та розчісувала чоловіку голову і це вважалося дуже романтичним ритуалом! Пам'ятаєте я обіцяла про це розповісти, тож розповідаю.
То що ж вони використовували, щоб мати такі розкішні гриви? Різноманітні природні матеріали, зокрема мильнянку, березову золу, каштани та трави.
З мильнянки (собаче мило) робили натуральний шампунь. Коріння мильнянки містять сапоніни, природний миючий засіб, який можна використовувати для утворення піни при змішуванні з водою. Вікінги подрібнювали коріння мильнянки в пасту, яку потім змішували з водою для створення мильного розчину. Вони використовували цей розчин для миття волосся та шкіри голови, ретельно промиваючи водою.
Ще одним популярним рецептом був березовий попіл. Вікінги спалювали кору берези і збирали отриманий попіл. Попіл змішували з водою, щоб створити пасту, яку потім масажними рухами втирали у волосся та шкіру голови. Вважалося, що попіл допомагає видалити бруд і забруднення, роблячи волосся чистим і блискучим.
Трави також широко використовувалися для догляду за волоссям. Серед найулюбленіших — ромашка, кропива та хвощ. Ці трави замочували в гарячій воді та настоювали, потім ними полоскали волосся .
Мій найулюбленіший рецепт це шампунь з каштану (саме його я використовую в Норд 2, коли Сіф миє волосся Нордану). Хоча каштани у вигляді мильного засобу саме за часів вікінгім частково оспорюється науковцями. ^^
У минулому у Франції та Швейцарії кінський каштан використовували для відбілювання коноплі, льону, шовку та вовни. Каштани містять мильний сік, що полегшує прання полотняних і фрезерних шапок і панчіх, а також для прання вовняних тканин. Для цього 20 каштанів достатньо для шести літрів м’якої дощової або річкової води. Їх очищали від шкірки, потім сушили і перемелювали в солод. Цей солод замочували в холодній воді, яка починала пінитися і ставала молочно-білою.
Та найцікавіше, що усі частини кінського каштана помірно токсичні. Тому корінні американці подрібнювали каштан, а отримане пюре кидали в тихі водойми, щоб оглушити рибу. Потім її відварюють або зціджують принаймні три рази, щоб зменшити дію токсинів. Та шампуні з кінського каштану роблять навіть зараз у якості компонента для мила.