Ноа та Ашула

– Скривдить? – Ноа гмикнув, не зводячи з наляканої альвійки погляду, наблизився, став поруч. Повільно, щоб не злякати, притисся щокою до її щоки, неквапно торкнувся вустами холодного чола. Шкіру в тому місці защипало, мов би губи Ноа били легким статичним струмом. У цю ж мить все змінилося: центр тяжіння змістився, Земля втратила орбіту. Страх, біль, відчай – щезли, натомість хвиля ейфорії вогнем розплескалася в грудях. Голова запаморочилась, як буває після чарки міцного солодкого вина. На душі стало легко-легко. Невагомо. Лагідне тепло Ноа загортало її тіло в ніжний кокон. Усю сутність полонило це солодке, нестерпне тепло. Шкіру вкривали приємні сирітки, і млосне тріпотіння наростало в животі. Вона чула голос Ноа, щирі й ніжні слова у своїх думках і це не було боляче чи бридко. Ні, їй хотілося розкритися йому назустріч, оголити власні почуття, пригорнутися міцніше, щоб між ними не лишилося жодної перепони. Раптом їй захотілося більшого, значно більшого за цілунок у чоло та щоку. Щойно вона потягнулася до його губ, Ноа завбачливо відхилився, перервавши контакт.

– Ніхто не скривдить тебе, ніше, обіцяю, – прошепотів, судомно дихаючи.

Ашула розгублено притисла пальці до почервонілої щоки. Лівицею зіжмакала подерту курту. Серце гупало десь у горлі, бажання надто повільно застигало в животі. Окрилення й натхнення, що, »

«бувало, народжувалися в ній від чарів крові, зараз сповнили всю сутність. Живе тепло та сила, чужа життєва сила, заповнили її від маківки до п’ят. Ніби щойно вона торкнулася чогось потойбічного. І не просто торкнулася – воно проникло в неї так глибоко,  як ніколи не проникали пазури ненаситних заборонених чарів. І воно не брало з неї енергію, а віддавало натомість, сповнивши як чашу.

– Що-що це було…

– Просто поцілунок, – побачивши її широко розчахнуті очі, шамах зареготав. – Не дивуйся так, ніше. На щось більше в нас немає часу. 

– Хочеш сказати, так шамахи цілуються? – Ашулі згадалося, як часто він цілував її в щоку чи чоло, хоча тоді відчуття були незрівнянно слабшими. Ноа кивнув, хитро примруживши золоті очі.

– Сподобалося? – схилився і прошепотів на вухо. – Обіцяю, коли виберемося звідси, покажу тобі щось значно цікавіше.

Ашула вкрилася червоними плямами до самих вух. Ноа задоволено спостерігав за її реакцією.