Сьогодні дуже цікава та компактна тема: Співавторство.
Хто такі співавтори та які вони мають права.
Твір може написати один автор, над його створенням може працювати ціла команда. Дві, три, чотири людини, по факту жодних лімітів не існує. Важливо єдине — щоб співавтор вклав творчий доробок у спільну справу.
Як співавторство визначає закон: співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення (ст. 13).
Співавтори — це люди, що творчою працею створюють спільний об'єкт авторського права. Тому відносини між редактором, коректором, перекладачем, замовником та автором регулюють інші правові норми, співавторами вони не вважаються!
А от інтерв'ю — справа інша. "Співавторством є також авторське право на інтерв’ю. Співавторами інтерв’ю є особа, яка дала інтерв’ю, та особа, яка його взяла".
Співавторство буває двох видів: роздільне (подільне) і нероздільне (неподільне).
Увага! Це безпосередньо впливає на обсяг прав співавторів.
Роздільне співавторство виникає, коли можливо встановити творчий доробок автора, що він вніс у твір. Фізично можливо виділити його частку твору.
Нероздільне співавторство такої можливості не дає. Стороння людина (експерт наприклад) не може виділити частку, що створена співавтором. Твір сприймається в цілковитій єдності.
Якщо при роздільному співавторстві кожен автор розпоряджається своєю часточкою самостійно, в нероздільному це зробити майже неможливо.
При нероздільному співавторстві, співавтори спільно розпоряджаються долею твору, розв'язують будь-яке питання.
Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.
У разі порушення авторського права, кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.
Приклад нероздільного співавторства — створена спільними зусиллями книга. Романи Братів Стругацьких, Генрі Лайона Олді, Братів Грімм, Марини та Сергія Дяченки.
Роздільне співавторство — це наприклад, підручники для юристів 🙂 Зазвичай в підручниках дуже чітко прописано, хто яку частину з авторського колективу створив. Ще один приклад — музичний твір (музика + вірш), музично-драматичний твір з текстом. Тут доробок співавторів чітко розділений і ним вони можуть користуватися вільно та на власний розсуд.
Дуже часто співавтори беруть один спільний псевдонім (з теми про псевдоніми пам'ятаєте — це можливо), такий спільний псевдонім виступає наче бренд і захищається законом:
Джеймс Корі, Макс Фрай, Генрі Лайон Олді.
На об'єм прав спільний псевдонім не впливає, головне, щоб реальні дані співавторів були зафіксовані та їх можна було ідентифікувати.
Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Цікаво, що закон чітко не встановлює форму угоди співавторів, чи є вона письмова чи усна? Однак існує типова угода у письмовій формі, що я додам до статті.
Угода може бути складена на будь-якій стадії творчого процесу так і після написання книги.
З юридичної точки зору наявність угоди вкрай важлива, адже якщо між співавторами виникне спір, наприклад щодо розподілення гонорару, вирішити його в судовому порядку можливо буде довівши наявність угоди (письмової або усної, хоча умови усної угоди довести буде складніше).
Співавторство впливає ще на одну важливу річ. Строк захисту авторських прав. Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора.
А от питання спадкування твору створеного співавторами неврегульовано законом взагалі. За аналогією спадкоємці співавторів (особливо при нероздільному співавторстві) будуть розпоряджатися твором спільно. Не існує також відповіді на питання, що спадкоємцям робити якщо твір створений спільною працею кількох авторів не був опублікований за життя одного автора. Ці питання цікаві з юридичної точки зору та вирішуються виключно науковцями на теоретичному рівні допоки не буде належного законодавства.
Наразі виникають інші доволі цікаві явища дотичні до співавторства, однак вони ним не вважаються: мережеві книги (відкриті для спільного редагування книги та ресурси деяких проєктів Вікіпедії), масове співробітництво, спільне інвестування творчого проєкту.
Моя юридична порада — домовляйтесь зі співавтором не лише про творчий доробок, про можливе майбутнє книги також, про можливість перекладу і т.і., а також не забувайте про розмір авторської винагороди 🙂 Здається, що це неправильно, однак, надивившись за свою практику, скільки проблем виникає, як починається спадкування в здавалося б дружньої родині... вже розумію, що спори щодо грошей руйнують будь-які стосунки.
Не хвилюйтесь права кожного співавтора захищені, адже законодавство захищає автора з моменту створення твору. Єдина відмінність — це обсяг прав, що виникають на твір та можливість їх здійснювати без згоди іншого співавтора.
Додаток: Типовий договір між співавторами
Comments