— У палаці не спокійно, — схилилась до її вуха та зашепотіла. — Кажуть юну богиню викрали!
— Неферен зникла? — злякалась Тій, хитнулася вбік. Подруга притисла палець до вуст і налякано заозиралась. Не дарма ж казали, що в палаці несу-біті стіни мають вуха й очі. — Я думала вона просто захворіла. Ми з дядечком щойно відвідували її… — Тій затнулась. — Вона весь час мовчала та сиділа за завісами.
— Не хвора, -- заперечила Міба схвильованим шепотінням. -- За тими завісами лежить лялька. -- гаремниця зойкнула і раптом вся сполотніла, гострі пазурі вп'ялися в зап'ясток.
— Що сталося? Тобі зле? — злякалася Тій, подруга аж позеленіла.
— Ні! Тій, схилися! Хутко!
— Що? — Тій отетеріло смикнулась, а тоді почула кроки й озирнулася. Якраз вчасно щоб зустрітися з гострим поглядом княжича Аха. На мить забула, що потрібно дихати, тіло заклякло й стало зовсім не слухняним. Він направду був прекрасний як казали та найбільш вражала ця владна постава та величавість у кожному жесті. Він теж помітив її, кутик вуст смикнувся догори. Та за мить увагу Тій захопив інший чоловік, що крокував праворуч від намісника та тримався поряд з ним. Менкаура так само її помітив і привітно кивнув. Коли нігті Міби вп'ялися в зап'ясток, дряпаючи шкіру до крові, Тій нарешті притисла руку до грудей та схилилась перед Вранішнім Сонцем, вчасно, хоча однаково заслужила невдоволено бурмотіння його ескорту.
— У нас гості? — запитав Аха котрогось з писарів, що крокували слідом за живим богом плентаючись в спідницях.
— Не звертайте уваги, пане, це лише лікарка Тій, названа донька Гонереба, — відповів писар, відмахнувшись від Тій немов від комашні.
— Он як, — Аха натомість сповільнив крок і зупинився перед Тій. — Батько дуже цінує Гонерба. Я також читав деякі його праці. Він учив нас з сестрою читати й писати. Не знав, що у нього настільки вродлива донька та ще й лікарка. Жінка-сахур -- це справжня рідкість.
Аха наблизився на крок потягнувся та вчепився в підборіддя Тій довгими як у шуліки та не менш гострими нігтями. Вона скривилася, поглянувши в темні очі княжича. Миттю повірила всім жахливим чуткам про юнака, які ширилися палацом та столицею. Він не шкодує друзів і не знає жалю до підданців, і за найменшої підозри готовий убити. Кровожерливий як бог Себек та холодний, наче води з ріки Потойбіччя. Княжич Аха однаково успішно наводив жаху на ворогів та союзників.
— Твій батько вірно та щиро служить нашій родині, тож заслуговує на винагороду. Скажи, Тій, чи не хочеш ти стати моїм особистим лікарем? Жити в палаці та увійти до мого гарему?
Хвиля враженого шепотіння здійнялася за спиною княжича. Радники та помічники заклякли, хтось застогнав, а брови Тій поповзли чолом, аж Аха не стримався, вдоволено пхикнувши на таке видовище.
— Бачу тебе моя пропозиція здивувала? Та не хвилюйся, я щиро піклуватимусь про доньку шанованого Гонерба, — княжич оббіг її бліде обличчя швидким поглядом, глипнув на приховані тонким льоном високі груди. — Тим паче така краса варта належного догляду.
— Це моя наречена, пане, — попередив меджай низьким басом, легенько торкнув плече княжича. — Милістю Ра, ми одружимося за кілька місяців.
Comments