Крила Остари 2

Він стовбичив біля фонтану, спостерігаючи за дівчатами, що задерши спідниці, з гиготінням носилися між струмінчиків, увертаючись від бризк. Якщо це побачить куратор — неодмінно насварить, але зараз велика перерва, усі майстри та магістри на нараді, тож учням самі ели веліли розважатися. Оріяна прикусила великий палець, вагаючись, чи варто застерегти одногрупниць? Можливо спуститися і прогнати істоту. Знала, що він послухається і щезне, щойно вона вимовить наказ. Завжди слухалися. Але виглядатиме це дуже дивно, адже ніхто окрім неї не бачить химер. Хоча Арей запевняв, що інколи їх помічає, якщо спеціально шукатиме, у неї це виходило саме собою. 

Вона схилилась до вікна, думала гукнути Лейлу, молодшу з дівчат у блакитній сукні, та не встигла. Сильні руки поволі огорнули її живіт, пригорнувши до грудей надто щільно, тепла щока притислась до маківки, а дихання роздмухувало волосся і лоскотало шкіру. Вона не злякалась, завчасно відчувши його наближення. 

— Я чекав на тебе надворі. Чому ховаєшся, джан? — прошепотів оксамитовий низький баритон, пройшовши тілом наскрізь, лишаючи по собі млосне тріпотіння в грудях.

— Скажи, ти ж теж це бачиш? — вона висмикнула руку та тицьнула на фонтан, де бавилися дівчата. Химера жваво метляючи короткими тонкими як лозина рученятами, кумедно перехилявся з боку на бік, марно намагаючись вхопитися за Лейлену спідницю.

— Помісь людини з дикобразом? Так, — він пригледівся, тримаючи її біля грудей, глипнув вниз: — Як ти його назвеш? 

— Думаю, дрекавец, наче гарна назва. 

— Цілком, — чоломкнув її в маківку. — Скажи краще, що подарувати тобі на день народження? Двадцять п’яте наближається! — обійми легенько стислися із ніжних перетворюючись на вимогливі. — Можливо, ти щось пригледіла і мені не доведеться бігати до оракула, щоб вгодити любій сестрі?