Еврінома та Офіон
У давньогрецькій традиції образи титаниці Евріноми та титана-Змія Офіона згадуються в кількох класичних джерелах. Найбільш ранню відому згадку приписують Ферекіду Сироському (VI ст. до н. е.) – у його творі «Гептамихія», де вперше з’являється Офіон (Офіоней) як первісний бог-змій. Цей міф набув популярності в орфічній поезії, від якої збереглися лише фрагменти. Чіткий виклад легенди подає елліністичний поет Аполлоній Родоський (III ст. до н. е.): у «Аргонавтиці» він описує пісню Орфея про творення світу і перше царювання Евріноми та Офіона. Також згадку про цю пару знаходимо у лірика Лікофрона (III ст. до н. е.) в поемі «Александра», де Рея описується як вправна борчиня, що скинула Евріному з престолу. Пізніші джерела підтверджують знання міфу: римський міфограф Аполлодор у «Бібліотеці» наводить основну генеалогію (більш наближену до Гесіода) і лише побіжно згадує Евріному як океанідy та матір харит, тоді як в орфічних гімнах та творах пізньої античності (Нонн, «Діонісіака») образи Офіона й Евріноми інтерпретуються алегорично. В Аркадії існував культ Евріноми: Павсаній описує її храм у Фігалії, де богиню шанували у вигляді напівжінки-напівриби і ототожнювали з Артемідою. Цей локальний культ, можливо, зберіг відгомін стародавньої ролі Евріноми як богині-господині первісних вод.
Створення світу в різних космогоніях
Орфічна (альтернативна) космогонія. В орфічних космогоніях всесвіт виникає з першоелементів Води і Хаосу. Згідно з орфіками, спочатку існував безмежний первісний Океан (вода) – Hydros, з якого зародилася Гея (Земля). Інша орфічна версія ставить на початок бога часу Хроноса і богиню Неминучості Ананке, що у вигляді переплетених зміїв обвивали зародок всесвіту. У цій традиції первозданне Яйце світу виникло в пітьмі: його або зніс час, або знесла крилата богиня (в деяких переказах – сама Ніч). З космічного яйця народився першобог Фанес (Протогон), який своїм світлом упорядкував хаос. Варіант з Евріномою та Офіоном міг бути локальною пеласгійською версією орфічного міфу: тут на початку з Хаосу постає богиня Еврінома. Вона розділяє стихії – відокремлює небо від вод – і в танці по безодні породжує вітер, з якого виникає величезний змій Офіон. У міфі розказано, що Еврінома з’єдналася з Офіоном і перетворившись на голубку відклала Всесвітнє Яйце, яке Офіон обвив кільцями; коли яйце розкололось, з нього вийшли всі творіння світу. Таким чином, ця версія змальовує Евріному як прародительку світу, а Офіона – як її партнера у світотворенні.
Гесіодова космогонія. На відміну від орфічних, космогонія Гесіода («Теогонія», VIII ст. до н. е.) не знає Евріноми та Офіона як творців. Гесіод описує, що «спершу був Хаос», за ним виникла широко-груда Земля-Гея – основа світу, далі похмурий Тартар і любовний потяг Ерос. З Хаосу народилися Ереб (Темрява) і Нікта (Ніч), від яких пішли Ефір (Верхнє повітря) і Гемера (День). Гея ж породила сама від себе Урана (Небо) – свій покров, а також Гори і Понт (Море). Союз Геї та Урана дав початок першому поколінню богів – титанам, серед яких наймолодшим був Крон (Кронос), а його сестра- дружина – Рея. Таким чином, у Гесіода верховна влада над світом від початку належить Урану (небу), доки його не скидає син Крон. Ролі Евріноми та Офіона у гесіодовій версії майже непомітні: Еврінома там лише одна з багатьох океанід – дочок Океану і Тетії. Пізніше Гесіод згадує, що від союзу Зевса з океанідою Евріномою народилися три харити (грації) – Аглая, Ефросина і Талія. Офіон у «Теогонії» взагалі не фігурує. Отже, гесіодова традиція зосереджується на поколіннях Урана, Крона і Зевса, не наводячи окремого міфу про попереднє правління Евріноми.
Псевдо-Аполлодор та інші пізні джерела. «Бібліотека» (I–II ст. н. е.), приписувана Аполлодору, фактично систематизує гесіодову версію. Вона починається з Хаосу, Геї та Урана, далі – титанів, Крона і народження Зевса (I.1–2). Евріному згадано двічі: як одну з океанід, що разом з Тетідою виходила скінченого з неба Гефеста, та як матір харит від Зевса (III.12.6). Про її космогонічну роль не мовиться, так само як і про Офіона – цей міф опущено, що свідчить про його «неканонічність» у пізній добі. Натомість інші автори зберігають пам’ять про альтернативну космогонію: так, елліністичний поет Каллімах називає старших богів «офіонідами», натякаючи, що вони – «нащадки Офіона», тобто породження ранішого небесного царя. Географ Павсаній (II ст. н. е.) вказує на давню традицію, за якою Еврінома – дочка Океану і Тетії, що мешкає разом із Тетією в глибинах моря (звідси її рибоподібне зображення). Пізньоантичний епос Нонна (V ст. н. е.) не переповідає міфу напряму, але в уста персонажів вкладає згадки: наприклад, Гера погрожує піти «на край Океану, у домівку первісної Тетії, а звідти – до оселі Офіона», що прирівнює Офіона до Океану-чоловіка Тетії. В іншому місці Нонн згадує «таблиці Офіона/Фанеса», де викладена історія космосу, – тут Офіон ототожнений із першонародженим богом Фанесом. Отже, різні джерела по-різному зберегли цю легенду: одні прямо її описали (Аполлоній, Лікофрон), інші лише натякають чи ототожнюють (Каллімах, Нонн), а компілятори (Гесіод, Аполлодор) взагалі опустили.
Ролі Евріноми та Офіона у світотворенні
У альтернативних (не-гесіодових) версіях міфу Еврінома та Офіон виступають як первісні владці світу і, частково, його творці. Еврінома постає як богиня-деміург: її ім’я значить «всюдержителька» або «широко пануюча». В орфічно-пеласгійському варіанті саме вона своїм танцем над хаотичними водами створює початковий порядок – народжує вітер, з якого виникає космічне яйце, що дає життя всьому сущому. Евріному можна ототожнити з першим уособленням Землі або навіть із богинею Ніччю (в орфіків), яка висиджує світове яйце. У «Аргонавтиці» Аполлонія Родоського Евріному прямо названа донькою Океану, тобто уособленням первісної водної стихії. Після впорядкування світу Еврінома стає першою царицею небес: джерела називають її «першою титанідою-царицею Олімпу», що правила до покоління Крона. Офіон (ім’я означає «Змій») – її чоловік, перший цар-титан, ототожнюваний зі споконвічним небом або з океаном-стихією. В міфі про яйце саме Офіон-змій обвиває яйце кільцями, сприяючи народженню світу. У версії Аполлонія Офіон відповідає Урану: він царює разом з Евріномою на вершині світу (Олімпі) до приходу Крона. Таким чином, їхня роль – це роль протогенів, перших божественних правителів: вони одержують владу одразу після відділення Неба, Землі і Моря з хаосу і народження світових структур (сонця, місяця, зірок, гір, річок). Цей момент яскраво описано Орфеєм у «Аргонавтиці»: «…як спочатку земля, небо і море, змішані докупи, розділилися після лютої борні кожне саме по собі; […] і як найпершими Офіон та Еврінома, дочка Океану, тримали владу на сніжному Олімпі, але силою були повалені: він – Кроносом, а вона – Реєю, і обоє упали у хвилі Океану». З цього бачимо, що в класичному переказі Еврінома й Офіон уособлюють докронідівську еру світобудови: вони не стільки створюють всесвіт (цей процес поданий як космічний «розкол» стихій), скільки встановлюють перший порядок і правління.
Натомість у гесіодовій традиції Еврінома та Офіон не відіграють ролі у творенні світу. Еврінома – лише другорядна океаніда, і її ім’я виринає в генеалогії як матері харит від Зевса. Офіон (або подібний образ змія) у Гесіода відсутній; його функцію як першопредка змієподібного типу частково переймає сам Уран (Адже за Гесіодом Крон скидає Урана, відрубавши йому геніталії серпом, що нагадує мотив боротьби зі старим царем). Фактично, Гесіод пропускає покоління Евріноми-Офіона: після постання Землі і Неба відразу запановують титани на чолі з Кроном. Псевдо-Аполлодор дотримується тієї ж схеми, тому в його викладі немає окремого епізоду про Евріному й Офіона. Навпаки, у згаданих орфічних джерелах їхня роль ключова – як першої царської пари, що передує титанам Крону і Реї. Це може вказувати на давніший пласт міфології, де верховним творчим началом була богиня (Еврінома), а космічний змій (Офіон) – її партнер; лише згодом цей сюжет був витіснений патріархальнішим наративом (де перший володар – Уран-чоловік, а богиня Земля лишається «дружиною»).
Відмінності між класичними версіями
Міф про Евріному та Офіона має помітні розбіжності в залежності від джерела:
Наявність/відсутність міфу. У Гесіода та в «Бібліотеці» Аполлодора цей міф фактично відсутній – історія творення світу подається без участі Евріноми й Офіона. Натомість орфічні поеми (через переказ Аполлонія Родоського) і деякі елліністичні автори включають еру правління Офіона та Евріноми як частину космогонії. Це свідчить, що легенда була «неканонічною» в загальногрецькому пантеоні, але зберігалася в окремих релігійно-міфологічних традиціях (ймовірно, орфічних або місцевих пеласгійських).
Опис творення світу. Орфічна версія акцентує на первісній воді, яйці та творчому акті богині: світ народжується з яйця, відкладеного Евріномою, за участі змія Офіона. У Аполлонія опис менш деталізований: Орфей співає лише про розділення первісного хаосу на море, землю і небо та встановлення космічного порядку, після чого одразу згадує перше царське подружжя. Натомість у Гесіода всесвіт виникає поступово (Хаос → Земля → Уран та ін.) без жодного божества-деміурга; відсутні мотиви космічного яйця чи первозданного танцю. Отже, альтернативна традиція надає Евріномі творчі функції, тоді як Гесіодова – ні.
Доля Евріноми та Офіона. У різних джерелах по-різному сказано, куди поділися повалені божества. Аполлоній (через пісню Орфея) каже, що вони впали в океанічні води. Схолії Лікофрона уточнюють: Рея «кинула колишню царицю Евріному в Тартар». В енціклопедичних джерелах обидва варіанти співіснують: «скинуті в окіян або в Тартар». Цікаво, що Павсаній згадує про статую Евріноми, скутої золотими ланцюгами – можливо, відгомін її ув’язнення. У кожному разі, міф стверджує, що Еврінома та Офіон після поразки більш не втручалися в космічне правління.
Ототожнення з іншими богами. Уже античні коментатори намагалися вписати цей міф у загальну схему. Так, існувала думка, що Офіон і Еврінома – це інші імена Урана і Геї. Інші ототожнювали їх з Океаном і Тетідою, посилаючись на змієподібний образ Океана. В орфічних інтерпретаціях Офіона співвідносили з Хроносом (Часом) або Фанесом, а Евріному – з Ананке (Необхідністю). Ці розбіжності показують, що міф мав кілька варіантів і алегоричних прочитань, залежно від теологічної системи. Наприклад, орфіки бачили в ньому символіку змій, що охоплюють світ (Хронос-Ананке), а раціоналізатори – просто іншу версію тієї ж історії про Уран-Гею чи Океан-Тетію.
Зв’язок з титанomachією та олімпійськими міфами
Легенда про Евріному та Офіона тісно перегукується з темою поколіннєвої зміни богів, зокрема з титаномахією (війною титанів і олімпійців). Їхнє повалення Кроносом і Реєю можна розглядати як «нульову титаномахію» – попередній етап перед класичною боротьбою Крона з Зевсом. Так, за піснею Орфея: після скинення Офіона й Евріноми саме Крон і Рея зайняли трон і «правили блаженними титанами», поки Зевс ще ріс у печері Діктеї. Це чітко вписує легенду в загальний міф про три послідовні царства: перше – Офіона й Евріноми, друге – Крона і Реї (титани), і третє – Зевса та богів-олімпійців. У традиційному гесіодовому варіанті найпершим царем був Уран, але в альтернативному – Офіон (змій). Цей зміщений акцент, ймовірно, відображає іншу космологічну концепцію або локальний культ: можливо, у ній сильніше проявлено мотив матріархальний (панування богині Евріноми до патріархату Крона).
Історія Евріноми та Офіона пояснює також, чому титани названі «старшими богами». Деякі джерела прямо називають титанів «Офіоніди» – нащадки Офіона, тобто визнають, що до Крона була інша династія. Це подібно до того, як у класичному міфі сам Крон скинув свого батька Урана. Таким чином, битва Крона з Офіоном – двох титанів – відображає той самий мотив батьковбивства, що й битва Зевса з Кроносом, тільки на покоління раніше. Цікаво, що Лікофрон згадує про Рею-борчиню, яка особисто перемогла Евріному. Це перегукується з образом Афіни, яка в класичній титаномахії виступає на боці Зевса. Отже, попередня війна богів була парною: Крон проти Офіона і Рея проти Евріноми, що підкреслює участь богинь у спадкоємності влади. Після перемоги Крон і Рея, за міфом, утвердили своє правління, але й воно виявилося тимчасовим – наступне покоління (Зевс із сестрами і братами) повстало проти них. В цьому сенсі міф про Евріному та Офіона логічно доповнює загальногрецьку схему «зміни космічних династій», додаючи до неї додаткову, більш архаїчну ланку.
Існує також паралель з іншими міфологіями: мотив первозданного змія і богині-творительки зустрічається в близькосхідних космогоніях. Відлуння цього могло потрапити до грецьких орфічних переказів. Наприклад, у фінікійських (санхуніатонових) міфах першим правителем світу був бог Опіон (Офіон?), що теж може вказувати на спільне коріння образу змія-творця. Проте в межах грецької міфології історія про Евріному та Офіона найтісніше пов’язана саме з титанами: вона розширює їхню генеалогію в глиб часів. Як зазначають дослідники, ця «дивна традиція, що різко відрізняється від стандартної космогонії Гесіода, може відображати ранішу стадію міфу, де Еврінома була важливішою і центральнішою богинею», котра згодом відійшла на другий план. Включення цього міфу в орфічні гімни та епос (через образ Орфея) свідчить про його значення для альтернативного погляду на світобудову, де першоосновою виступає жіноче та зміїне начало, переможене наступними поколіннями богів.
Висновок: Легенда про Евріному та Офіона демонструє різноманітність давньогрецьких космогонічних уявлень. У класичних джерелах вона збереглася уривками – через натяки й перекази – проте дає цінний погляд на можливий давніший міф, де першість у створенні й правлінні світом належала богині та космічному змію. Цей міф не суперечить, а радше доповнює загальновідому теогонію: він додає ще один рівень до спадкоємності космічної влади, передуючий титанам Крона, і цим збагачує наше розуміння грецької міфології та її зв’язків із іншими міфами про творення.
Джерела: Аполлоній Родоський «Аргонавтика» 1.495–505; Лікофрон «Александра» 1191 (вид. Мер); Гесіод «Теогонія» 116–132, 907–914; Псевдо-Аполлодор «Бібліотека» 1.1–2, 3.12.1; Павсаній «Опис Еллади» 8.41.5–6; коментарі орфіків.
Comments